Принцип роботи та історія жакардової машини

Як випливає з назви, жакардова ткацька машина має жакардовий пристрій для підняття та опускання пряжі, і є ткацькою машиною, яка може ткати візерунки на шовку.
Жакардові в'язальні машини вперше з'явилися в Китаї. Серед гробниць періоду Воюючих царств, розкопаних у моїй країні, є багато красивих квіткових тканин, витканих кольоровими шовковими нитками. Згідно з історичними записами, під час династії Західна Хань дружина Чень Баогуана, майстра текстилю з округу Джулу, змогла досконало оволодіти технікою роботи жакардової машини. Її машина була оснащена 120 нитками основи, а щоб виткати шматок полотна з квітами, потрібно було в середньому 60 днів. Кожна штука коштувала 10 000 юанів. . Гравіровано в династії Мін
У книзі «Небесне створення речей» також є ефектно надрукована схема жакардової машини. Можна уявити, що коли європейські князі та вельможі захоплювалися прекрасним шовком і атласом, які привезли з «Шовкового шляху», китайські жакардові машини також будуть представлені в Європі вздовж «Шовкового шляху».

Однак плести візерунки на в’язальних машинах того часу було досить трудомістким. Усі шовкові тканини тчуть основою (поздовжні нитки) і утоком (горизонтальні нитки). Щоб виткати візерунок, ткачі повинні ретельно слідувати заздалегідь розробленому малюнку і «підняти» частину нитки основи у відповідному місці, щоб човник протягнув через неї нитку піткання іншого кольору. Звісно, ​​машині неможливо «думати», де підчепити нитку.
Можна вручну «підіймати» нитки основи одну за одною, невпинно повторюючи цю операцію.

У 1725 році Б. Бушон, французький текстильний механік, з примхи придумав геніальну ідею «перфорованої паперової стрічки». Буджо спочатку зумів контролювати весь рух основи за допомогою ряду спиць, потім взяв рулон паперової стрічки, пробив ряди маленьких отворів відповідно до візерунка і натиснув на спиці. Після запуску машини спиця, звернена до маленького отвору, може пройти, щоб зачепити нитку основи, а інші голки можуть
Блокується паперовою стрічкою. Таким чином спиця автоматично вибирає нитку основи за заздалегідь розробленим малюнком, а «думка» Буйо «передається» в’язальній машині, а «програма» візерунка в’язання «зберігається» в мал. отвір перфорованої паперової стрічки. в норі.

По-справжньому успішне вдосконалення відбулося через 80 років, коли інший французький механік Жаккард завершив проектування та виробництво «автоматичної жакардової ткацької машини» приблизно в 1805 році. Це була епоха Французької революції, яка привернула увагу всього світу. Бастилію атакували, феодальну династію повалили, Париж захищали зі зброєю в руках. Містяни один за одним співали «Марсельєзу» і виходили на вулиці. Революційна буря була в розпалі. Хоча Жаккар в основному сформував свою концепцію дизайну Jacquard у 1790 році, щоб взяти участь у революції, у нього не було часу піклуватися про винаходи та творіння, тому він також взяв свою гвинтівку та приєднався до лав оборонної битви Ліона.

Машина Жаккара була зібрана лише в 19 столітті. Жаккард додав пристрій до своєї жаккардової машини, який міг маніпулювати 1200 в’язальними спицями одночасно, а перфострічку, яка контролювала візерунок, пізніше замінили перфокарти. Кажуть, що лише через 25 років після появи ткацького верстата Jaccard їх було 600 у сільській місцевості поблизу Ковентрі. Під акомпанемент старомодної парової машини візерунки на перфокартах перетворювалися на чудові квіти. шовкова тканина. Працівники текстильної промисловості спочатку рішуче виступали проти появи цього нового автоматизованого гаджета, побоюючись, що машина позбавить їх робочих місць і змусить їх втратити роботу, але завдяки своїй чудовій продуктивності вона зрештою була широко прийнята людьми.

У 1812 році лише у Франції було зібрано понад 10 000 одиниць, які через Великобританію поширилися по всьому західному світу. За це Жаккар був нагороджений Хрестом Почесного легіону та золотою медаллю.

.